В історії с. Сирове, що зберігається в краєзнавчому музеї про заснування села сказано наступне:

У 1569 р. за Люблінською унією землі за річкою Кодимою перейшли до Речі Посполитої, кордон між нею і Єдисанською ордою - річка Кодима. Таким чином землі, де розташоване Сирове на кінець 17 ст. контролювалися татарами. Ніякого поселення тут не було, це був кордон, а єдисанці не жили на кордоні, тільки робили через дану територію набіги. Великі набіги – раз на десять років, малі - щорічно. Через наш край проходив один із шляхів нападів - Кучманська сакма.

На цей період - друга половина 17 ст. - завершилася національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Україна переживала добу Руїни, була розділена за Андрусівським перемир'ям 1667 р між Московською державою і Річчю Посполитою, що було закріплено у 1686 р. «Вічним миром».

Річ Посполита була у протистоянні з Туреччиною, що закінчилося у 1672 р. Бучацьким договором, за яким Поділля, Брацлавщина, північно-західне Причорномор'я переходило до Туреччини і лише в 1699 р. ці землі знову відійшли до Речі Посполитої. Землі Молдавії в цей час перебували у складі Туреччини, і сирівська земля, як про це було сказано вище, теж перебувала у підданстві Туреччини (мешкала Єдисанська орда).

Туреччина заохочувала освоєння нових земель, тому і не дивно, що в 1697 році на вільних прикодимських землях виникає поселення, яке заснували вихідці з Молдавії і втікачі від національного, соціального і релігійного гніту Речі Посполитої.

На разу це було невелике поселення, де жили селяни, займаючись землеробством, скотарством, ремеслом.

Перші хати були збудовані на території сучасної ІІІ бригади, де протікає неглибока річка, від якої залишився сьогодні струмочок. Коли йшли дощі, то в поселенні було непрохідне болото, сирість. У 1697 р. це поселення вперше згадується як село Сирове. З цього часу і ведеться відлік його заснування.

В цілому наш край активно почав заселятися в 60-ті роки ХVIII ст, особливо після  російсько-турецьких воєн 1768-1774 рр. та 1787-1791 рр. (виникає Врадіївка, Криве Озеро, Романова Балка, Кримка..)

Чому ж с. Сирове виникло на 100 років раніше? Тому що це землі, підконтрольні султану, а молдовани, — його піддані, мали право на освоєння земель, за що платили султану дань.

С. Сирове пізніше заселялися і державними селянами - українцями, відставними солдатами, козаками.

Їм надавалися земельні ділянки до 60 десятин, грошова позика, звільнення від податків на 6-16 років.

Нові поселенці перейняли у старожилів досвід господарювання.

Землі поділялися на орні, вигін, пасовища, сінокіс.

Кожен мав право взяти під обробіток незайняту землю і рік нею користуватися, а тоді вона ставала общинною.

В 1792 р. в с. Сирове - 147 дворів.

У записках Одеського товариства історії, т. 9 (1875 р. видання) сказано, що землі с. Сирове входили до Ананьївського повіту, Подільської губернії. Все населення повіту — 5266 дворів, на кожен двір - 120 десятин землі.

На 1801 р. в селі проживає 447 чоловік.

У 1828 р.- 522 чол.

1841-1857 рр. - село було військовим поселенням.

В 1850 р. - 314 дворів - 2183 чоловік.

Через село проходить торговий шлях з Поділля через Врадіївку на Голту, Вознесенськ.

У 1886 р. в селі 783 двори - 3691 житель.

Повна версія міститься в архіві