З історії шкільної освіти в селі Сирове.

Перша приватна школа була відкрита в с. Сирове у 1886 році лікарем Вороною, що проіснувала до 1895 року. В цій школі навчалися діти, батьки яких могли заплатити вчителю за навчання. В 1895 році було відкрито двокласну церковно-приходську школу.

У 1900-1903 рр. земство будує земську школу, яка почала функціонувати з 1904 року. Постійно в земській школі навчалися діти, батьки яких не потребували їх допомоги у сільськогосподарських роботах. Діти, які допомагали батькам в роботі, навчалися від «Михайла» до Пасхи.

Селяни говорили: «Школа не дасть хліба, щоб добути хліб – треба працювати». Земська школа була чотирикласною. Земство оплачувало роботу вчителів. Річна зарплата вчителя становила 350-450 карбованців на рік, це було значно більше, ніж в інших школах.

Багато коштів земство витрачало на посібники, наочність, приладдя т.і.

Церковно приходська школа працювала за «Правилами церковно-приходських шкіл», а в них були чітко визначені завдання: «сии школы имеют целью утвердить в народе православное учение веры и нравственности христианской и сообщить первоначальные полезные знания»

У цих школах викладається Закон Божий (вивчення молитв, священних історій, богослужіння, короткий катехізис), церковні співи, читання церковного та світського письма, 4 арифметичні дії. Як говорять свідки, на кінець ХІХ – початок ХХ століття зріс потяг до грамоти, прагнення навчитися читати, писати та рахувати, зростала якість навчання.

Після жовтневого перевороту в селі існувала чотирикласна школа. Керівництво школи дбало про виконання постанови уряду (1924 р.) «Про запровадження до 1930 р. загального навчання дітей».

У 1925 р. в школі створено піонерську організацію. Піонервожата – Поліна Співак – перша дівчина-комсомолка села.

 Збільшується кількість класів, поступають підручники, удосконалюються методи навчання, надходить журнал «Народна освіта», де публікуються статті з досвіду передових педагогів і діячів народної освіти – С.Т. Шацького, П.П. Блонського т.і.

У 1926-1927 навчальному році було затверджено новий навчальний план для школи. У 1930 р. було введено загальне обов’язкове навчання. Школа реорганізована в семирічну.

Директором школи стає Попка В.І., після нього Старуш Ю.К. (репресований), з 1938 р. директором школи стає Носач А.М. до 1941 р.

Вчителі 20-30-х р. проводили велику агітаційну роботу серед населення, організовували художню самодіяльність села.

Під час Великої Вітчизняної війни школа працювала як початкова, з перебоями, під контролем румунських жандармів.

29 березня 1944 р. с. Сирове визволено від фашистських загарбників, а вже в квітні 1944 р. почала функціонувати школа, директором школи стає Тросіненко А.А.. У 1949 році ставиться питання про відкриття середньої школи в центрі села. І таке рішення було прийнято. Шляхом народної будови добудовуються три класи до приміщення земської школи, будуються примітивні приміщення окремо один від одного. Домоглися відкриття середньої школи директор Балабан Т.І. (1953-1957 рр.) та Волощук В.А. (1957 р.), а перший випуск було зроблено в 1959 році (директор Закерничний І.Ф.).

В 1944-1945 рр. в селі було дві школи: семирічна (червона), тому що збудована з червоної цегли і початкова.

Директором семирічної школи була Попескул Л.Г.

У 1948 році на території третьої бригади було відкрито ще одну початкову школу, завідуючою призначено Ганусовську Н.П.

У 1966 році в третій бригаді відкрито нове приміщення початкової школи, ця школа працювала до 1977 року (завідуюча Чабан Н.П.), в 1977 році через малу наповнюваність класів школа була закрита.

У першій бригаді школа була збудована у 1932-1935 рр. Спочатку це була початкова школа, а в 1937 році реорганізована в семирічну школу.

Після війни директором цієї школи працював Носач Андрій Миронович, з 1967 – року Бодня Лідія Іванівна, 1969 року її з’єднали з середньою школою, невдовзі роз’єднали і директором восьмирічної школи призначили Макара Т.Д., який очолив школу до її закриття у 1981 році.

З 1981 року в с. Сирове функціонує одна загальноосвітня школа.

Органи влади завжди приділяли постійну увагу розвитку школи

Серед жителів села знайшла підтримку ініціатива Житомирської області розпочати масовий рух за відродження шкіл методом народної будови. 23 червня 1946 року в недільнику по ремонту шкіл села взяли участь більше 1000 чоловік.

Зверталася увага на всеобуч. У післявоєнні роки дітям з найменш забезпечених сімей надавалися безкоштовно взуття, одяг, підручники, виділялися продукти харчування. Класи були переповненні, не вистачало кваліфікованих кадрів.

Учні школи широко залучалися до сільськогосподарських робіт. У 1958 році створено учнівську виробничу бригаду, яка, окрім сільськогосподарських робіт, зробила дуже багато по насадженню лісу.

На початок 60-х років у школі відкрито їдальню, організовано роботу груп продовженого дня, учні навчалися в духовому оркестрі (керівник Отінко Г.Т.), працювали гуртки художньої самодіяльності.

Для школи характерними були значна плинність кадрів. Для 60-70-х років характерно і те, що дуже малий відсоток учнів продовжував навчатися у вузах, учительські кадри в основному приїжджі

Дещо змінилася ситуація після прийняття постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про завершення переходу до загальної середньої школи» (1973р.), «Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і подальший розвиток загальноосвітньої школи» (1972 р.), «Про подальше вдосконалення навчання, виховання учнів загальноосвітніх шкіл і підготовки їх до праці»(1977 р.).

На виконання даних рішень педагогічний колектив школи, очолюваний Закерничним Іваном Федотовичем (1959-1977 рр.), при допомозі влади і направив свої зусилля.

У 1975 році було здано 4-х квартирний будинок для вчителів, де практично жив і проживає основний освітянський загал (вчитель фізики Козачук М.В., вчителі математики Ковач Г.І., Козачук Н.І., вчитель фізкультури Ковач В.М., вчитель хімії і біології Бетлій М.В., директор школи Бетлій Л.С. т.і.).

З цього часу починає формуватися стабільний педагогічний колектив, який з 28 жовтня 1977 року очолює Бетлій Л.С.

Педагогічний колектив основні свої зусилля направив разом з директором школи на вироблення здорового мікроклімату. Це вдалося зробити.

Згуртований колектив зумів вирішити багато завдань при допомозі колгоспу «Шляхом Леніна», районної та обласної влади.

У 1981 році здано в експлуатацію нове приміщення школи.

Значна увага в школі приділялася і приділяється методичній роботі.

Основними формами методичної роботи є круглі столи, індивідуальні бесіди, педагогічні мости, аукціони педагогічних знань т.і.

Роботу координує методична рада.

Значний досвід нагромадила школа в здійсненні патріотичного та громадянського виховання.

З 1986 року при школі діє краєзнавчий музей.

З 1997 року проходять Дні села.

Важливого значення надаємо роботі з випускниками.

Школа на рубежі століть

На початку ХХІ століття школа вступила в новий етап реформ. Цьому передували складні 90-ті роки, коли проходило зменшення асигнувань на освіту. Це призвело до скорочення груп продовженого дня, а в 1997 – році повного закриття груп, скорочено штати вихователів. З 1997 року припинено фінансування на ремонт школи, харчування дітей, перестав поповнюватися бібліотечний фонд.

Починаючи з 1996 року, вчителям нерегулярно виплачувалася зарплата, іноді заборгованість сягала 6-8 місяців. Це призвело до того, що вчителі направляли листи, телеграми до Президента, Прем’єр-Міністра, голови облдержадміністрації. У відповідь на це голова райдержадміністрації Павлова М.П. на першу сторінку газети «Вісник Врадіївщини» пропустила статтю, в якій соромить сирівських вчителів за те, що вони вимагають за свою працю зарплату.

З 1997 року припинили виплачувати комунальні послуги, виділяти вугілля. На 01.09.2000 року несвоєчасна виплата зарплати припинилася.

Температурний режим в школі не витримував жодної критики (+5 С до +9 С). Дирекція школи, батьки все робили, щоб не припиняти навчання дітей.

Не дивлячись на матеріальні негаразди, школа працювала, вважається однією з кращих шкіл Врадіївського району, учні посідали призові місця на районних предметних олімпіадах, були учасниками обласної олімпіади з історії, в 1999 році призером олімпіади стала Бетлій Н.Л. (історія), в 2000 році вона була учасницею Всеукраїнських читань до 55- річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

У 1993 році замість випускних екзаменів запропоновано тестування учнів, і в 1994 році було проведено індивідуальне тестування.

З 01.09. 2000 року відбувся перехід на 12-бальну систему оцінювання. Значні зміни відбулися у виховному процесі. Вчителі змінювали свої погляди на СРСР, суверенітет України, державні символи, історичних осіб, закладали ці погляди своїм вихованцям. З 1990 року НРУ почав направляти в школу брошури, листівки про колоніальний етап України. Це робило значний вплив на свідомість вчителів, передавалося на батьків, учнів, формувало нову політичну культуру.

Вчителі залишалися найбільш свідомою частиною населення, аналізували все, що проходило в державі, брали активну участь у виборчих кампаніях, у референдумах.

З початком ХХІ століття педагогічний колектив школи працює над виконанням законодавства про освіту.  Пройшли часи невиплати зарплат. Щорічно зарплата зростає на  15-30 %, виплачуються оздоровчі.

Школа відчуває постійну турботу районної та обласної влади.

З ініціативи голови райдержадміністрації Бондаренка Анатолія Вікторовича з 2003 року в школі проводиться капітальний ремонт. Для цього було виділено 40 тисяч бюджетних коштів. Начальник обласного управління освіти Мельніченко Валерій Володимирович виділив для школи комп’ютерний клас. Вчителі активно включилися в газифікацію села, звертаються разом з сільською радою в різні інстанції. Значну допомогу в цьому надає голова райдержадміністрації Бондаренко А.В., голова облдержадміністрації Гаркуша Олексій Миколайович, голова обласної ради Москаленко Михайло Миколайович. В 2004 році село газифіковано.Починаються пошуки коштів на газифікацію школи.

У 2005 році на всі звернення в ОДА про виділення коштів на газифікацію школи одержано негативні відповіді (губернатор Садиков), але на кінець року депутати обласної ради від Врадіївського району (О. Татаренко, І.М. Рябий)виділили свої депутатські кошти, на які  придбано 4 котли.

Головним завданням школи в 2005-2007 роках було питання – газифікації школи і реконструкції опалювальної системи.

У 2006 році (11.07) в школу прибули голова обласної ради Т.В. Демченко, голова РДА Швець А.Д. Справа зрушилася під постійним контролем заступника голови РДА Ростова В.В., начальника відділу освіти Висоцького П.Т. У листопаді 2006 року перша черга ввійшла в дію, а в лютому 2007 року проведено реконструкцію опалювальної системи в спортзалі, актовому залі. Проблема розв’язана. Витрачено близько 140 тисяч бюджетних коштів. Велику допомогу у виконанні робіт надали батьки, обслуговуючий персонал школи (Козленко О.В., Попескул С.І., Дмитренко В., Боляк М., Сербул В.).

В школі працює 16 кабінетів, кабінет інформатики.

Школа переходить на інтерактивні форми в організації методичної роботи з вчителями. Це дає позитивні результати.

У 2007-2008 н.р. вводиться обов’язкове зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) для учнів, що будуть навчатися у вузах І-ІV рівнів акредитації.

Вироблено систему методичної, виховної роботи.

Вперше досвід роботи висвітлюється в брошурах, які видаються педагогом-організатором  Немировським О.Л.

Випущено історичний нарис «Моє село Сирове» до 310 річниці утворення села (жовтень 2007 року).

Школа напередодні 50-річного ювілею

У школі навчається 211 учнів.

Працює – 20 вчителів, 13 осіб обслуговуючого персоналу. Обладнано 17 кабінетів.

Працює краєзнавчий музей, кабінет інформатики. Наявні актовий, спортивний зал, спортмайданчик.

У 2008 році колектив школи нагороджений

• дипломом за ІІ місце переможця обласного конкурсу на кращу організацію фізкультурно-масової роботи (вч. Костенко В.С.);
• дипломом управління освіти Миколаївської облдержадміністрації, Миколаївським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти за вироблену модель виховної системи;
• дипломом МОН України, Національного інституту історичної пам’яті за ІІІ місце в республіканському конкурсі по вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років;
• втілюється в життя програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів»;
• в школі організовано харчування для всіх учнів, обладнано санітарно-гігієнічіний вузол, пандус;
• вчителі, адміністрація школи працюють над втіленням в життя 20-ти цільових проектів, в тому числі «Сучасний урок в умовах компетентнісно орієнтованого навчання», «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів».

Усі ці здобутки стали можливими завдяки тому, що школа тісно співпрацює з сільською радою, Врадіївською райдержадміністрацією, відділом освіти та управлінням освіти Миколаївської обласної державної адміністрації.

Перелік добрих справ можна продовжити. Але варто сказати і про проблеми, які школа має розв’язувати найближчим часом та у перспективі:

• пошуки джерел фінансування для зміцнення і розвитку матеріальної бази школи;
• активізація роботи з батьками, громадськістю по розв’язанню проблем навчально-виховного процесу;
• розвиток ключових і предметних компетентностей вчителів, учнів;
• втілення в життя нової моделі виховної роботи;
• посилення мотиваційної компетентності учня, вироблення в нього жадоби до здобуття знань, вмінь здобувати ці знання;
• викорінення із учнівського середовища шкідливих звичок, жорстокості у відношенні до інших;
• реалізація програми «Репродуктивне здоров’я нації» та «Здоровий спосіб життя»;
• вирішення кадрової проблеми, що визріває в школі в зв’язку з предпенсійним віком значної частини педагогічного колективу, адміністрації школи.

Думаємо, що ці проблеми посильні для наших вчителів, школярів, батьків, випускників школи.

Історія шкільної освіти показує, що школа завжди йшла попереду, була, є і буде осередком людяності, гуманізму, прикладом творчого ставлення до розв’язання проблем, вогником, який запалює національну самосвідомість, вогником втілення в життя національної ідеї.

Розвиток української освіти неможливий без розвитку держави Україна. А вона є, постає з нашої тисячолітньої історії. На мапі України є мальовниче село Сирове, наше село – твоє і моє. Тут живуть або відійшли у вічність наші батьки, матері, дідусі, бабусі, сестри, брати, наша родина, наші односельці, що разом складають невід’ємну частину славного народу України, який з давніх часів славиться своєю мудрістю, освіченістю, повагою до знань, інтелектом. Прославив український народ науковими здобутками і світ.

То нехай же Бог пошле щастя, радість у кожну родину, а школа нехай виконує передбачені для неї функції – виховання Людини, людини з великою душею. Саме такими бачимо ми своїх випускників.

Сирівська ЗОШ І-ІІІ ступенів як юридична особа проіснувала з 1951 року по 20 лютого 2015 року.

Історичні назви:

1951-1991 – Сирівська середня школа Врадіївського району Миколаївської області

1991-2003 – Сирівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Врадіївського району Миколаївської області

2003-2015 – Сирівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Врадіївської районної ради Миколаївської області/

Про результати роботи середньої школи можна дізнатися із наказів по школі, що зберігаються в шкільному архіві з 1952 року.

В нарисі «Моє село Сирове. Історія освіти (1886-2009)», що був підготовлений до 50-річчя першого випуску із стін школи зібрано відомості про розвиток освіти в селі, починаючи з 1886 року.

Сьогодення освіти відображається в літописі села Сирове, що ведеться з 2001 року

Якою є школа напередодні її перетворення в Сирівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад».

Педагогічними кадрами школа забезпечена повністю (20 чоловік)

В тому числі: Вища освіта – 15, Середня спеціальна освіта – 2, Бакалавр (продовжують навчання заочно) – 3

В тому числі по категоріях: Вища категорія – 6, І категорія – 4, ІІ категорія – 2, Спеціаліст – 3

Звання:

Відмінник освіти України, вчитель-методист, Заслужений вчитель України – Бетлій Л.С.

Відмінник освіти України – Бетлій М.В., Парсенюк А.М.

Старший вчитель – Парсенюк А.М., Врадій С.Г., Бетлій М.В.

Школа комп’ютеризована, газифікована, наявні внутрішні санвузли

Площа школи – 2793 м2

Площа ПРУ – 433,1 м2

Площа земельної ділянки – 22 114 м2

Об’єм школи – 12478 м3

Фото в альбомі http://sirovezosh.ucoz.ua/photo/muzej/istorija/5