Учасникам АТО присвячується - Мої статті - Інформація про школу - Сайт Сирівського НВК "ЗОШ І-ІІІ ст - ДНЗ"






























Субота, 10.12.2016, 01:05
Меню сайту
Каталог файлів
Мої статті [126]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Поділитися
Головна » Статті » Мої статті

Учасникам АТО присвячується

Презентація "Ваш подвиг зажди пам'ятятиме наш рідний край"

Брошура "Сировляни - захисники України"

Сценарій зустрічі-вшанування сировлян – учасників АТО
«Ваш подвиг завжди пам’ятатиме рідний край»

Ведучий 1Війна – це жах..

Ведучий 2.Війна – це руйнація...

Ведучий 1.Війна – це смерть...                                                                                               

Ведучий 2Офіційно її немає, та  вона поруч щодня

Ведучий 1 Але є ті, для яких Батьківщина більша за життя – герої, які не вмирають

Ведучий 2 Вже занадто багато ми чуємо кожен день про кроки війни.

І навряд чи ми спокій відчуємо, поки гинуть Вкраїни сини.

Ведучий 1 Прокидається кожна людина лише з думкою, кожного дня: – Стала  б мирною моя Україна…–  Хай скінчиться війна…

Ведучий 2 Для України настав тяжкий і відповідальний час. Після Майдану, побачивши, що Україна обрала собі європейський шлях, наш «старший брат», відчувши загрозу, що демократія з України перекинеться на Росію, розпочав проти нас війну. Українці зрозуміли, хто у всі віки нас принижував, забрав у нас історичну правду, нищив нашу мову, а зараз хоче забрати і волю, і європейство. Завдяки агресії путінської Росії в українців пробудилося вічне прагнення до волі та незалежності.

Ведучий 1: А зараз ми просимо зал гарячими оплесками (зал стоячи аплодує) привітати наших героїв, мужніх воїнів: Кравченка Володимира Олександровича, Стругая Віктора Васильовича, Жикола Сергія Григоровича, Міскевича Вадима Сергійовича, Рябцуна Михайла Миколайовича, Тоху Артема Петровича, Булишко Сергія Миколайовича, Кушніра Юрія Миколайовича, Цуркана В’ячеслава Сергійовича.

Ведучий 2: Фестиваль приурочений вшановуванню подвигу сировлян-учасників АТО «Ваш подвиг завжди пам’ятатиме рідний краї» оголошую відкритим.

(Гімн України)

Ведучий 1 Як відомо, за даними ООН, починаючи з квітня 2014 по 27 липня 2015 в зоні конфлікту на Донбасі були убиті щонайменше 6832 людини (як військових, так і цивільних осіб) і 17 087 отримали поранення. З початку російського вторгнення на Донбас, захищаючи Україну, загинуло вже більше 2600 героїв. Героям АТО, поклавши голову за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання) (Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача»)

Ведучий 2 Слово надається директору НВК Бетлію Л.С.

Ведучий 1 Сьогоднішній фестиваль присвячений нашим землякам, які побували в горнилі війни, а сьогодні разом з нами згадують про ці події.

Ведучий 2 Не зраджуй героїв, не зраджуй країну,

Не зраджуй, бо іншої в тебе нема,

Вставай і борись за свою Батьківщину,

Твоя Батьківщина – це твоє життя.

Ведучий 1 Це твоїх нащадків свобода і воля,

Це прадідів наших священна земля,

Твоя Україна у світі - єдина,

Цінуй те, що має країна твоя.

Ведучий 2 Не зрадив країну і став на її захист Кушнір Юрій Миколайович.

(декламатор читає інформацію про героя, на інтерактивній дошці слайд з відомостями про нього)

Юрій народився в селі Сирове у багатодітній сім'ї, має братів Андрія та Назара.

Навчався в Сирівській середній школі з 1996 року по 2008 р.

Мобілізований до Збройних Сил України у липні 2015 року. Військову підготовку проходив у навчальному центрі «Десна».(17 днів).

Звідти шлях Юрія проліг на Схід України у Луганську область у м. Щастя, де служив у 128-ій гірсько-піхотній бригаді до пізньої осені.

Далі бригаду направили на полігон у Львівську область м. Яворів. Після нового року перекинули у Широкий Лан Миколаївської області у с. Ульянівка, де перебував до ранньої весни. 8 березня 2016 року 128-ма гірсько- піхотна бригада була перекинута у Донецьку область до с. Піски.

Біля населеного пункту 8 квітня отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення нижньої третини правого стегна. Після поранення переніс ряд операцій:  8 квітня - у Красноармійському військовому госпіталеві, 14 квітня - у Дніпропетровському військовому госпіталеві, 19 квітня, 2 серпня, 11 серпня у Львівському ВМЦК  Західного округу.

 З 12 вересня по 2 жовтня пройшов реабілітацію у Трускавецькому центрі медичної реабілітації та санаторного лікування "Трускавецький". Нині Юрій дома під опікою рідних. Юрій Михайлович Кушнір нагороджений Подякою, його ім'я занесено на Дошку пошани "Гордість Врадіївщини"

Ведучий 1 А зараз прийміть в дарунок пісню «Повертайся солдате»

Ведучий 2 Дорогі наші хлопці, наші герої,

Ми слідкуєм за вами щодня,

Молим Бога, щоб вас не здолати,

Щоб скоріше скінчилась війна.

Ведучий 1 .На екрані  бачимо щорання,

Як ви билися мужньо вночі,

Радості мало, хіба що страждання,

Але раді, що ви ще живі.

Ведучий 2 То ж вертайтеся, рідні, живими,

Щоб усмішка була на лиці,

Вас чекають кохані і мами,

Та ще в декого діти малі.

Ведучий 1 Одним із таких героїв  є  Цуркан В’ячеслав Сергійович.

(декламатор читає інформацію про героя, на інтерактивній дошці слайд з відомостями про нього)

Народився Цуркан В’ячеслав Сергійович 18 вересня 1988 року в с. Врадіївка Миколаївської області в родині простих трударів.

Одержав В’ячеслав базову середню освіту. Навчався в Сирівській ЗОШ  та Березківській школі-інтернаті, де зарекомендував себе скромним і дисциплінованим учнем, за що вдячний всім учителям.

 З 2003 року він розпочав свою трудову діяльність, працюючи різноробочим в приватних секторах, і чого вартий кусень хліба В’ячеслав добре знає. В цей час юнак познайомився із Світланою і в 2011 році молоді люди одружуються.  У них народжуються два сина, Денис і Дмитро. Жили дружно і злагоджено, дбаючи про своїх хлопчаків.

7 березня 2015 р. В’ячеслава призивають в армію і першим місцем його служби стає навчально-підготовча військова частина під м. Харьків.

Із липня по жовтень 2015р. артилерійська бригада була перекинута в зону бойових дій і дислокувалась в районі Мар’їнки.

В’ячеслав Цуркан зарекомендував себе грамотним, дисциплінованим і сміливим воїном, за що і нагороджувався відзнаками командування.

7 квітня 2016р. В’ячеслав повернувся до рідної сім’ї, до своїх дітей.

Ведучий 2 А зараз прийміть в дарунок пісню «Україна моя»

Ведучий 1 Ми вшановуємо пам’ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни і вшановуємо подвиг воїнів АТО, які без зволікань і сумнівів захищали наші кордони від ворога.

Ведучий 2 Одним із таких героїв  є наш земляк Булишко Сергій Миколайович.

(декламатор читає інформацію про героя, на інтерактивній дошці слайд з відомостями про нього)

У 1975 році в затишному містечку з милозвучною назвою «Врадіївка» народився Булишко Сергій Миколайович.

У 1981 році пішов до Врадіївської середньої школи №1, де провчився до 1990 року. Закінчив 9 класів і по тому продовжив навчання у вечірній школі селища.

По закінченні навчався в ДОСААФ на водія легкового та вантажного автомобіля.

У травні 1993 року був призваний виконати священний обов’язок перед Батьківщиною. Служив у Харкові (Національна гвардія України).

У 1995 році Сергій одружується на чарівній дівчині на ім’я Ірина.

У сім’ї росте двоє синів: В’ячеслав та Іван.

27 лютого 2015 року Сергій йде до військкомату і робить єдино правильний вибір: йде до лав армії. Спочатку перебував на Широколанівському полігоні, потім з червня по серпень був учасником бойових дій біля Мар’їнки.

Має статус учасника бойових дій.

Нагороджений Грамотою за участь у воєнних діях.

Із серпня 2015 по лютий 2016 р. службу ніс на теренах рідного міста Миколаєва.

27 квітня  2016 р. Сергій Миколайович Булишко повернувся додому.

Ведучий 1 А зараз прийміть в дарунок пісню «Не твоя війна»

Ведучий 2 : Борись та виборюй святу незалежність,

Борись за майбутнє країни життя,

За рідненьку мову її солов'їну,

За те, що здобула країна твоя.

Ведучий 1 : Цінуй кожен день, кожен крок України,

Цінуй, як цінуєш ти власне життя,

Цінуй те, що ти є «Укроп» України,

Цінуй те, що маєш, ніж те, що нема.

Ведучий 2 Саме таким борцем за справедливість і є наш земляк Рябцун Михайло Миколайович (декламатор читає інформацію про героя, на інтерактивній дошці слайд з відомостями про нього)

12 травня 1981 року народився Михайло Рябцун.

В 1987 році Михайлик пішов у 1 клас до Сирівської загальноосвітньої школи.

Після закінчення 9 класів, пішов навчатися до Кривоозерського ПТУ, де здобув професію «водій-тракторист».

Село «не відпустило» хлопця і він повернувся додому. Почав свій трудовий шлях у рідному селі в колгоспі «Шляхом Леніна» звичайним трактористом.

На батьківщині знайшов свою долю і в 2004 році Михайло одружився на Мурзак Альоні. Разом з дружиною він виховує двійко дітей: доньку Поліну та сина Сергія.

Під час четвертої хвилі мобілізації, отримавши повістку, він не роздумуючи вступив до лав Збройних Сил України.

З 31 січня 2015 року до 19 березня знаходився у підготовчому таборі «Широкий Лан». Потім був переведений до військової частини міста Бердичева. Де перебував до 30 квітня. З 30 квітня Михайла перевели на полігон у Рівненську область.

15 травня 2015 року Рябцун М. потрапив до зони АТО. Служив у секторі «С» Горлівка – Попасна у складі 26 артилерійської бригади водієм-гранатометником.

Демобілізувався 9 квітня 2016 року.

Ведучий 1 А зараз прийміть в дарунок пісню «Я дочекаюсь тебе»

Ведучий 2 Коли закінчиться війна

розжарена від бомб земля –

воскресне.

Ти знімеш з себе автомат, герою,

бронежилет і …

І не секрет для всіх тепер ти –

великий воїн і солдат…

Ведучий 1 Таким і є наш герой Міскевич Вадим Сергійович

(декламатор читає інформацію про героя, на інтерактивній дошці слайд з відомостями про нього)

Вадим Міскевич народився 1983р. в с. Сирове, в сімї колгоспників.

Закінчивши школу 2001р., Вадим здобув професію, одружився. Так сталося, що сам виховує сина, який навчається в 4 класі.

Вадим мобілізований 23.03.2015 р. Підготовку пройшов у Широкому Лані, а з 05.05.2015р. перебуває на блокпості Авдіївка-Ясинувата, поранений в боях за Мар’їнку (13.06.2015р.),

після шпиталю повернувся до строю, у жовтні 2015 р. побував у відпустці, зустрівся з рідними, з учнівським та педагогічним колективом, після чого продовжив службу у 20 окремому мотопіхотному батальйоні "Дніпропетровськ", в/ч 2231 і продовжив службу в с. Піски до демобілізації в квітні 2016 року.

Демобілізований 31 березня 2016 року.

Вадим Сергійович Міскевич за службу відзначений грамотами, нагородами:

• медаль «Захисник Вітчизни»(Указ Президента України25.04.16р. №170/2016)

• відзнака командира 200 МПБ 11.12.2015 р.

• почесна відзнака «Учасник бойових дій», 04.12.2015 р.

• пам’ятний знак 93-ї окремої Гвардійської механізованої бригади, 12.11.15 р.

Ведучий 2 А зараз прийміть в дарунок пісню «Україна»

Ведучий 1 А я живий, матусенько, живий,

Хоч вже по нас

Безчесно так стріляють.

Для них вже свій народ –         

То вороги...                     

Якщо ж загину,                   

То за що – я знаю...    

Ведучий 2 А я живий, матусенько, живий,

Бо з нами правда!

Їм нас не здолати!

От тільки жаль,                 

Що наші вороги                   

Цькують на нас                   

Мого По крові брата.           

Ведучий 1 А я живий, матусенько, живий,

І не питай мене, чи я боюся...

Нехай бояться наші вороги,    

А ти молись...                   

Я ж, матінко, борюся!..    

Ведучий 2 Саме таким борцем і є наш земляк Тоха Артем Петрович (декламатор читає інформацію про героя, на інтерактивній дошці слайд з відомостями про нього)

Тоха Артем Петрович  народився в сім’ї  Тамари Петрівни Тохи 2 серпня  1987 р. Сім'я проживала в Молдавії.  В сім’ї виховувалось двоє дітей.

В 1993 році Артем пішов до першого класу.

В травні  1996 року трагічно загинув батько Артема. З тих пір вихованням сина займалася мама – Тамара Петрівна.

В 2000 р. сім’я переїздить в Сирове Врадіївського району.

Артем продовжує навчання в Сирівській ЗОШ І-ІІІ ст.

Закінчивши школу, пішов навчатись в Первомайське ПТУ на столяра, потім Кривоозерське ПТУ на електрика, пізніше, заочно, закінчив Миколаївський технікум залізничного транспорту.

Після навчання працює в Первомайську столярем.

Невдовзі знайшов свою другу половинку Савіцьку Наталію Геннадіївну та одружився.

В грудні 2014 року мобілізований для участі в Антитерористичній операції на Сході України. Захищав Батьківщину у складі 72-ї окремої механізованої бригади. З осені 2014 року підрозділи бригади несуть службу у Волноваському районі Донецької області.

 Коли перебував в зоні АТО, 27 грудня 2015 року, народилась донечка Інга. Татовій радості не було меж. Тепер він захищає й рідну доньку...

Демобілізований в січні 2016 року.

Ведучий 1. Воїне, лицарю славний,

Ти зброю тримаєш в руках,

Щоб на нашу країну-державу

Злий не позарився враг.

Будь мужній і будь достойний

Ти слави своїх батьків,

Відважний вкраїнський воїне,

Нащадку славних віків.

Ведучий 2 Справжнім лицарем є наш земляк Кравченко Володимир Олександрович

(декламатор читає інформацію про героя, на інтерактивній дошці слайд з відомостями про нього)

Народився Кравченко Володимир Олександрович 22 жовтня 1978 року в селі Артемівське Красноперекопського району (Крим).

Після переїзду в село Сирове, в 1983 році вступив на навчання в 1 клас Сирівської ЗОШ.

Пізніше здобув професію токаря, зварювальника. Працював в приватному підприємстві в Кривому Озері. вироби прикрашають садиби жителів Врадіївки, Кривого Озера і навіть ворота Почаївської Лаври.

В 2007 році зустрів він супутницю свого життя – русяву дівчину Світлану. Одружився. Зараз виховують двох діток: Віку та Євгена.

26 квітня 2015 року Кравченко Володимир Олександрович, мобілізований Первомайсько-Врадіївським РВК направлений у Лвівський центр, де четвертого червня прийняв військову присягу, після цього відправлений в Запоріжжя - 309 батальйон «Самбір», 48 бригада інженерно-механічних військ.

Після цього, перебуває в різних куточках «сірої дуги», де його вмілі руки і «бойовий кінь» – екскаватор  врятували не одне життя наших бійців.

Демобілізований 19 липня 2016 року із військової частини 1527.

Повернувся до рідної сім'ї в Криве Озеро.

Ведучий 1 А зараз прийміть в дарунок пісню «Прошу в неба і землі»

Ведучий 2 А ти живи, живи,

герой і брат,

великий воїн і солдат –

за всіх, хто не прийшов назад

з війни, з безодні

живи, живи –

на цій землі – святій і рідній Україні…

Ведучий 1 Стругай Віктор Васильович наш земляк, воїн і солдат.

(декламатор читає інформацію про героя, на інтерактивній дошці слайд з відомостями про нього)

Стругай Віктор Васильович народився 23 липня 1982 року в селі Мигія.

Навчався хлопчик в Миколаївському інтернаті №7, в Братському інтернаті, а базову середню освіту здобув у нашій, Сирівській школі.

В Кривому Озері оженився з дівчиною Анею 14 квітня 2008 року.

Виховують трійко діток: Віку, Богдана і Іринку.

17 серпня 2015 року влився в ряди наших захисників.

Спочатку були тренувально-військові табори і в Широкому Лані, і під Києвом в «Десні». Потім село Новібрбузьке Донецької області, де відбулось бойове хрещення Стругая, солдата-гранатометника.

Нагороджений декількома грамотами за мужність і професіональну майстерність.

Повернувся Віктор до мирного життя 2 жовтня 2016 року.

Ведучий 2 А зараз прийміть в дарунок пісню «Гітара»

Ведучий 1 Cтав на захист нашої Батьківщини Жикол Сергій Григорович.

(декламатор читає інформацію про героя, на інтерактивній дошці слайд з відомостями про нього)

Жикол Сергій Григорович народився в багатодітній сім’ї колгоспників 19 січня 1985 року.

Навчався в сирівській школі, закінчив 9 класів.

Разом з дружиною Оржеховською Валентиною виховують двох дітей Олександру та Даринку, які відвідують Сирівський НВК.

Коли почалося АТО, Сергій довго не роздумувався пішов на захист України.

Своїм життєвим кредом взяв слова Андрія Кузьменка Скрябіна  -  «Мріяти не треба, треба пахати»

Мобілізований 29 березня 2014р, демобілізований у жовтні 2015.

Служба Сергія проходила в с. Павлополь,  Новоазовського району , Донецької області в 56-й мотопіхотній бригаді. Виконували бойові завдання у секторі «М».

Сергій нагороджений грамотою  «За досягнуті успіхи в бойовій підготовці»

Демобілізувався в жовтні 2015 р.

Ведучий 1 Нехай кожен з нас скаже всім героям, які боролись за незалежну, суверенну, неньку Україну в зоні АТО - «Ваш подвиг житиме у віках!».

Ведучий 2 Якби зібрати всі слова земні,

Ми б вибрали прості і невисокі

Щоб ваші дні трояндами цвіли,

Щоб не були в житті ви одинокі

Хай не спішать літа вам на поріг,

Ведучий 2 Справжнім лицарем є наш земляк Король Віталій Васильович

(декламатор читає інформацію про героя, на інтерактивній дошці слайд з відомостями про нього)

Народився 24 березня 1992 року в с. Сирове

Батько: Король Василь Борисович;

Мати: Король Ольга Григорівна;

Навчався: Сирівська ЗОШ, закінчив 9 класів у 2007 році.

Працював у приватному секторі.

Одружився із Сербул Альоною Ростиславівною. Виховують двох дітей: Руслана та Віку.

З 22 листопада 2015 року призваний до лав Збройних Сил України в Національну гвардію. Служив у Кривому Розі.

У квітні 2016 року перевівся на контрактну форму служби. Направлений в АТО: 1й батальйон окремої бригади. Захист наших рубежів проводив у районі Катеринівка – Волноваха – Мар’їнка з квітня 2016 року по даний час.

Нагороджений медаллю «Учасник АТО», «Учасник бойових дій» та багатьма грамотами командування.

 

Ведучий 1 Хай повсякчас здоров'я прибуває,

Ми ніжно любим вас і від душі

Всього найкращого бажаєм.

Ведучий 1 Серед учасників борців за незалежність наш зевляк Бачу Сергій Володимирович

Народився 10 травня 1980 року у с. Сирове. Виховувався матір’ю Бачу Дорою Петрівною.

Навчався у Сирівській ЗОШ з 1986 року, яку закінчив 1995 році.

Після цього навчався у Кривоозерському ПТУ-38.

Одружився з дівчиною Надією, проживав разом з нею у с. Луканівка. Разом виховують сина Олександра, працював у Луканівській ЗОШ, кочегаром.

Мобілізований Кривоозерським РВК 04.07.2015 році

Військову присягу прийняв 05.08.2015 в Широкому Лані. Був направлений на захист рубежів України на Маріупольський напрямок в район Волноваха – Мар’їнка з 16 лютого до 31 жовтня 2016 року у військовій частині 1688, першої танкової бригади.

Нагороджений відзнаками командування.

Після демобілізації повернувся у рідне Сирове.

 

Для вас звучить пісня…

 

Ведучий 2. Слово для привітання надається Літвінову Анатолію Олександровичу (вручає сувеніри)

Ведучий 1. Слово для привітання надається Ткаченку Валентину Анатолійовичу

 

Ведучий 1. Слово для привітання надається ….

 

Ведучий 2.А зараз прийміть слова подяки вашим рідним і близьким.

Ведучий 1. Поклін низький вам матері героїв!

Що виростили вірних козаків,

Що захищають у тяжкім двобою

Дітей та дочок і сиріт землі.

Ведучий 2.Поклін низький вам матері героїв!

Пробачте, що у снах чекаєте синів,

Та сльози ви ховаєте в долонях

І посивіли скроні дорогі.

Ведучий 1. Поклін низький вам матері героїв!

Що кожен день з надією в очах

Ви просите в моливах сил, здоров'я

За сина рідного, солдата, у Отця.

Ведучий 2.Поклін низький вам матері героїв!

Що виховали вірних козаків,

Які нас захищають у двобою,

Вам дякуємо мами дорогі!

Ведучий 1 На цьому урочиста частина фестивалю приуроченому вшановуванню подвигу сировлян-учасників АТО «Ваш подвиг завжди пам’ятатиме рідний краї» оголошую закритою. Дякуємо за увагу!

(Гімн України)

Категорія: Мої статті | Додав: СЕНСЕЙ (14.11.2016)
Переглядів: 30 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Пошук
Корисні посилання
Офіційні сайти

 Міністерство освіти і науки України
 Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
 Департамент освіти, науки та молоді Миколаївської облдержадміністрації
 Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти  Управління освіти Миколаївської міської ради
 Український центр оцінювання якості освіти
 ЗНО – м. Миколаїв  
 
Інформаційні сайти
 Освіта . UA  Дошкілля. UA Блог ВГО  Освітній портал Педагогічна преса


На допомогу 
вчителям та учням Форум педагогічних ідей УРОК  Журнал ВІДКРИТИЙ УРОК  Репозитарій навчального контенту  Шкільні підручники та посібники
Сирове © 2016
Хто володіє інформацією, той володіє світом